Palantir знову опинилася в центрі AI-дискусії. Генеральний директор Алекс Карп попередив, що деякі frontier-лабораторії ШІ є ненадійними партнерами для підприємств. Він описав їхні наміри як спробу «захопити засоби виробництва» своїх партнерів. Контраст вражає: на цьому тлі Palantir повідомила про рекордний квартал. Компанія акцентує модель-агностичний підхід і контроль над даними та AI‑«вихлопом». Дискусія про ризики шириться за межами Palantir. Та чи справді ринковий простір звужується, коли цифри говорять протилежне?
Чи справді Карп назвав індустрію ШІ «марксистською»?
Так. У листі до акціонерів Карп говорить про «марксистські обертони й підтексти» в бізнесі. Він натякає, що частина творців великих мовних моделей прагне контролю партнерських процесів. Цей аргумент спирається на знайомий термін — «засоби виробництва». Пряма теза: деякі лабораторії хочуть їх «захопити». Чи варто ігнорувати таке формулювання як суто риторику?
Карп відомий філософською освітою та науковим ступенем із соціальної теорії. У листі він не уникає жорстких порівнянь. Він прямо стверджує, що інші гравці індустрії, «свідомо чи ні», націлені на повний виробничий контроль. Це, на його думку, відбувається за рахунок партнерів, які постачають дані, процеси й експертизу. Формула проста: віддати управління — значить втратити вплив.
При цьому Palantir не витіснили з ринку. Навпаки, зліт інтересу до ШІ підживив попит на її продукти. Для другого кварталу компанія відзвітувала про $1,9 млрд виручки, що на 93% більше, ніж роком раніше. Прибуток склав $1,1 млрд. Карп підкреслив: «більше прибутку за один квартал, ніж уся виручка в той самий період торік».
Свої аналогії Карп розгорнув під час квартального дзвінка з аналітиками. Тон був різкий, із відтінком того, що називають «tech bro patriot» у середовищі оборонних технологій. Він не приховував скепсису до практик деяких лабораторій. Риторичне запитання звучало так: чи готові компанії вкладатися у майбутнє, де контроль переходить до вузького кола?
“There are Marxist overtones and undertones to our business... Others, including many of those building large language models, intend, knowingly or otherwise, to capture the means of production of their purported partners.”
У чому ризик для підприємств, за версією Карпа?
Карп стверджує, що бізнеси платять реальну ціну за удаваний прогрес. Він називає це «token self-pleasurings» і розшифровує механіку: передача ноу-хау в моделі лабораторій. Це, на його думку, живить конкурентів, які більше не потребують ваших людей і процесів. Ви фактично фінансуєте власну заміну. Чи не занадто знайома логіка із старих технологічних циклів?
Карп говорить прямо: підписуючись на такі сервіси, підприємство купує «право на міграцію» своєї інтелектуальної власності. Разом із тим відбувається відтік знань і контексту. Лабораторія будує бізнес, який не потребує вашої компанії. За його словами, це подається як морально вищий курс. Вони «заслуговують колонізувати ваше підприємство». Етичний фасад прикриває перерозподіл контролю.
В окремому монолозі Карп розширює метафору «засобів виробництва». Він ставить питання про майбутнє, де виграє «мала, крихітна група людей». Вони мешкають «у крихітному місці», «їдять овочі» і «не підтримують військових». Чи має така група отримати «повні засоби виробництва» країни? Він натякає: ні, і закликає не оплачувати «вартість революції» власним коштом.
“How are we paying for it? In the enterprise context, people sign up for token self-pleasurings… at real cost like other forms of self pleasure.”
Тверді формулювання не випадкові. Карп прагне закріпити головну ідею: передача контролю стороннім моделям — це стратегічний ризик. Він наполягає, що ці угоди виглядають привабливо, але змінюють розклад сил. Коли модель стає воротарем, ваша експертиза стає товаром. Хто тоді володіє виробництвом — ви чи постачальник моделі?
Як Palantir протиставляє свій підхід?
Palantir позиціонує себе як постачальник модель-агностичного ПЗ для аналізу та ШІ. У фокусі — уряди й підприємства. Компанія підкреслює, що організації зберігають контроль над даними. Вони також контролюють AI‑«вихлоп»: підказки, оркестрацію та контекст. Це заявлений контрапункт до централізованих підходів деяких лабораторій. Чи достатньо цього, щоб зняти ключові страхи?
Аргумент простий: коли ви керуєте контекстом, ви керуєте цінністю. Підказки, оркестрація, контекст — це практичні важелі застосування моделі. Вони визначають якість рішень, швидкість і безпеку. Palantir стверджує, що цей контроль залишиться у клієнтів. Саме тут компанія проводить межу між партнерством і залежністю.
Карп будує наратив про суверенітет даних і процесів. Він підкреслює, що Palantir не «замикає» клієнтів на одну модель. Модель-агностичність дозволяє обирати, комбінувати та відмикати моделі. Через цю призму клієнт не втрачає виробничі важелі. Розподілена влада над ШІ-процесами виглядає як запобіжник.
Його стиль комунікації — різкий і полемічний. На дзвінку з аналітиками він використовує лексику, типову для оборонних технологій. Цей контекст оздоблює тезу про стратегічну автономію. Мета — закарбувати в пам’яті протиставлення: централізація проти контролю, колонізація проти суверенітету. У підсумку вибір зводиться до архітектури довіри.
Чи розділяє ринок ці застереження?
Матеріал підкреслює: базову думку Карпа повторюють і в інших місцях. Серед них — керівники великого технологічного бізнесу. Згадується Microsoft CEO Satya Nadella. Йдеться не про дослівну згоду, а про резонанс теми. Питання просте: чи не переносять лабораторії надмірну владу над партнерами? Це хвиля, яка вже дісталася корпоративних обговорень.
Є й «польова» ілюстрація цієї теорії. Деякі компанії співпрацювали чи платили Anthropic і OpenAI. Тим часом лабораторії запускали подібні напрями — від дизайн-інструментів до операцій у healthcare, юридичної сфери та навіть пошуку ліків. Це викликає питання про конфлікти інтересів і межі партнерств. Коли продукти перетинаються, де лишається просторова нейтральність?
Та важлива ремарка звучить тверезо: тут немає «лиходіїв» і «героїв». Як і в інших комерційних галузях, це про інтереси та стратегії. Ринок ШІ росте надто швидко, а умови змінюються блискавично. Місця достатньо для кількох підходів і моделей. Результати Palantir демонструють, що конкуренція не виключає зростання.
На тлі запеклих формулювань вимальовується прагматичний висновок. Підприємства мають зважувати контроль і вигоди співпраці. Лабораторії шукають масштабу, постачальники — автономії, клієнти — безпеки. Чиї аргументи візьмуть гору? Ринок дасть відповідь через угоди, продукти та показники. Наразі цифри Palantir підказують: місця на полі ще багато.
На основі матеріалу TechCrunch AI.
